Історія виникнення штанів

   В людському суспільстві одяг виник як засіб захисту тіла від зовнішніх дій навколишнього середовища. Несприятливі явища природи викликали у людині прагнення чимось захистити себе, вберегти своє тіло від них.
   Історія виникнення того чи іншого виду одягу завжди супроводжується цікавими фактами з життя суспільства в різні періоди часу.
   Штани не стали винятком, їх поява в процесі розвитку суспільства була цілком закономірною. Штани — це предмет одягу, без якого практично неможливо уявити сучасний гардероб. Виконані у найрізноманітніших відтінках і кольорах, штани можуть заміняти як повсякденний, так і офіційний одяг.
   Історія виникнення перших чоловічих штанів примітна. Оскільки саме цей різновид одягу не раз зазнавав значних змін. Ще римляни, рухаючись у своїх завоюваннях на північ, були дуже здивовані, вперше побачивши в кельтів частину туалету, невідому в освіченому Римі. Кельти називали цю частину одягу «шлюбу», слов'яни і германці - «бругс» або «брокес». Так з'явилося слово «штани». Штани́, також шта́ні (заст. шарова́ри, шарава́ри) — різновид верхнього одягу, який захищає ноги, сідниці, геніталії та низ живота. Древні римляни говорили про штани як про варварську річ і вважали такий наряд ганьбою для справжнього чоловіка.
   Стародавні римляни і греки носили хітони, довгі льняні сорочки, поверх такого наряду одягалися плащі. Пізніше чоловіка, який носив штани, називали бракатус, що означало «іноземець».
   Історія розвитку штанів почалася в п’ятнадцятому столітті. Більшість стародавніх народів не мало такого поняття, як «штани». Вважається, що до Європи штани завезли скіфи-кочівники, які багато часу проводили верхи на конях. Для зручності наїзники надягали штани, зшиті зі шкіри тварин. Наступниками скіфів стали германці і галли, яким також часто доводилося бувати в сідлі.
   В минулі часи одяг відображав належність людини до певної соціальної групи, професії. В багатьох випадках форма одягу строго регламентувалась, і ніхто не смів її порушувати. Особливо суворі вимоги були при дворах.
   У Стародавньому Римі протягом тривалого часу була заборона на цей «варварський» одяг, оскільки його носили племена, що вважалися дикими. За носіння штанів навіть передбачалося покарання. Однак поступово цей вид одягу завоював свої позиції, першими визнали одяг варварів римські воїни. Під час параду вони надягали пурпурні штани.
   Після пурпурних штанів древніх єгиптян, модними стали штани-панчохи або mi-parti їх прив'язували до коротких шортів, а пізніше до куртки. В XIV-XV ст. особливого було модно одягати панчохи різногокольору. В XV ст., популярними були широкі, дуті шовкові штани, які називалися «плундрамі». Вся еліта ходила в таких штанах, які зовні були схожі на подушки. Їх набивали пір’ям, пухом, сіном та іншими матеріалами, щоб штани здавалися більш «пухкими».
   В XVI ст. Іспанія запропонувала свій варіант штанів - «кальсес» (їх набивали подібно перин сіном, пером або кінським волосом, а потім одягали «наволочку» з широкими розрізами, щоб просвічувалася дорога тканина штанів - подушок).
   З XVII по XIX століття в європейських країнах люди самого різного стану носили «кюлоти» - короткі, не нижче колін, штани. Прототипом яких стали «шосси».
   Стало модно прикрашати штани різноманітними стрічками, мереживами незважаючи на матеріал самих штанів,шовк або бавовна. Такий вид оздоблення в різних його варіаціях можна було побачити як на знаті, так і на військових, наприклад на мушкетерах.
   В 1650-і роки прославився голландський посол в Парижі. Мастриф фон Ренграф спробував повернути чоловіків до спідниці, запропонувавши одягати поверх штанів широкі штани з оборками – ренграви. На штани ренграви витрачалося багато тканини, їх пишно прикрашали стрічками. З штанами одягалась накидка. Призібрані штани доходили до середини стегна. Їх шили із смужок різних тканих з кольоровою підкладкою. Їм на зміну прийшли панталони - довгі і широкі штани. На початку XIX ст. (1800-1825) в чоловічих одяг були внесені зміни – звужені панталони світлих тонів.
   1830-1860 штани довгі порівняно звужені. В моду входять картаті тканини. Згодом форма штанів постійно змінювалася, стаючи то дуже вузькою, то занадто широкою.
   Цікава особливість полягає в тому, що аж до кінця XVIII століття штани доводилося надягати з підтяжками, тому вони не підганялися по фігурі і не мали жодних складок. Лише в кінці XVIII століття, коли вони склали пару з фраком, їх стали викроювати так, щоб точно відповідали особливостям фігури. Тоді на штанах з'явилися складки, завдяки яким вони прилягали до талії.
   Насправді стрілку на брюках придумав лондонський кравець Ларсен. Один із замовників, що не відрізнявся стрункістю ніг, попросив майстра замаскувати цей недолік. Той заклав складки, які надали фігурі стрункого силуету. Однак новинка не одразу прийшлася до смаку. Лише після того як штани перетворилися на самостійний елемент одягу, їх необхідність була визнана.
   Батьківщиною сучасних штанів прийнято вважати Англію. Саме там сформувався образ справжнього джентльмена - вихований, успішний чоловік у смокінгу, штанах, сорочці і жилеті, краватці, рукавичках і циліндрі, а також з тростиною в руці. Типаж молодої людини, створений на початку XIX століття в цій країні, згодом став авторитетом для всіх західних чоловіків. У наступні десятиліття XX століття крій штанів змінюється незначно.
   На сьогоднішній день різноманітність штанів дуже велика. Модні тренди диктують широкий асортимент одягу різноманітного силуету. Кращий спосіб вистояти в поєдинку з мінливою і часом божевільною модою - вдарити по ній старою доброю класикою.